У ніч на 19 липня 2026 року Росія завдала ракетних ударів по підприємствах Києва, відомих ще з радянських часів. Падіння уламків та пожежі зафіксовано у п’яти районах столиці: Деснянському, Дніпровському, Шевченківському, Святошинському та Солом’янському. За даними КМДА, пошкоджено наземний вестибюль станції метро «Лук’янівська», яка вже увосьме за час повномасштабної війни зазнала пошкоджень.
Що аналізує Флеш
Позаштатний радник президента, військовий фахівець з систем РЕБ і зв’язку Сергій Бескрестнов («Флеш») опублікував на своїй сторінці у Facebook коментар щодо логіки вибору цілей окупантами. Він виділив чотири основні сценарії, за якими розвідка противника визначає промислові об’єкти для атаки.
Чому великі промзони стають мішенями
За словами Флеша, якщо підприємство справді виконує критично важливе військове виробництво, воно розміщене під землею, і атакувати його марно — ворог це розуміє. Водночас великі підприємства мають цілі гектари території, де приміщення здаються в оренду: в цеху 10 на 20 метрів субпідрядники можуть виготовляти антени для РЕБ чи пропелери для FPV, а керівництво заводу про це не знатиме. Також територія може використовуватись як тимчасовий безкоштовний склад, де зберігати речі не можна. Флеш додав, що сам промисловий об’єкт у межах Києва може бути лише приводом для обстрілу міста з метою залякування, і наголосив: «Агентура ворога працює, тому потрібно бути дуже обережними».
Наслідки удару
Внаслідок атаки пошкоджено житлові будинки, нежитлові будівлі, офісні приміщення та гуртожиток. Росіяни атакували підземний перехід біля станції метро «Лук’янівська», зафіксоване пряме влучання. Точні локації влучань з міркувань безпеки не розголошуються. Дані про постраждалих у джерелах різняться: ТСН повідомляє про одну загиблу та 16 поранених, NV — про одну загиблу і 17 постраждалих.
Залишити відповідь